Біле й блакитне намисто
Квітень розкидав по гаю,
Та пролісок, наче навмисно,
Їх підібрав і негайно
Перетворив на веснянки,
Що зігрівають нам душу.
Щоб їх побачити, зранку
До лісу я їхати мушу.
Мабуть, туди зі мною,
Поїдуть знайомі та друзі –
Береза своєю сльозою
Нас пригостити мусить.
Я квіти зберу у долоні,
Й заграє чарівне намисто,
Та подумки – я з тобою
Залишусь, наче навмисно.
08.04.2006 р.
Весняне намисто
© Copyright: Владимир Владимирович Суховеев, 2015
Свидетельство о публикации №115120107003
Свидетельство о публикации №115120107003
Рецензии