Беззахисна перед людьми і світом,
загублена в пітьмі, що серце їсть.
Як будеш помирати - помреш тихо:
ніхто услід тобі не зронить сліз.
Людей нема навкруг - лиш сірі маски,
безликі й сірії, немов осінній день.
Не жди від них ані жалю, ні ласки:
вони ж-бо втратили сердець своїх й пісень.
Нема людей навкруг - лише каміння,
очей граніти і вугілля дум.
Не чують їх серця твої моління.
Реальні в світі лише біль і сум.
Камiння людей
© Copyright: Анастасия Ткаченк0, 2015
Свидетельство о публикации №115113007475
Свидетельство о публикации №115113007475
Рецензии