М ж нами знов прол г Дн про

Між нами знов проліг Дніпро
І зимно так мені,
Бо щастя зустрічі спливло,
Лишивши лід на дні.
Зостався лід на глибині,
Це вічна мерзлота,
Вона з середини в мені
Все більше нароста.
Уста не випустять мої
Замерзлий туги крик –
Дві паралелькі крижані...
Я – майже, льодовик.
Мій розум ці рядки снує,
І серця ритм не зник –
Та крига вище дістає
І підпирає дих.
Волога тіла у мені
Затвердне на кристал
І серце, врешт, у тіснині
Здійснить отой удар.
Останній рух – і твердь протне
Цю помпу з мязів вщерть,
У зорі блискавка сяйне,
Розірве думку смерть...
Не знаю, як я це відчув,
Придбав назад квиток,
Дніпро свинцево промайнув –
Ось двері, втис дзвінок.
Секунди ті, що я чекав,
Поки ти підійшла,
Дотично серцем відчував
Бурульку, що росла.
Але впіймати вчасно встиг
Світ теплих віч твоїх,
Що сталагміта ріст спинив –
Убити він не встиг.
Хіба розділить нас Дніпро?
Хай зимно на землі,
Твоїх чуттів живе тепло
Нуртує у мені.