За вікном тихий шепіт дощу,
Подох вітру-пронизливо-щемний...
Я ніколи тебе не прощу,
Все, що сталося з нами -даремно.
Та холодні ті краплі дощу
Жар з обличчя змивають гарячий,
Ні про що я уже не прощу,
Я сміюсь над усім... я не плачу.
Я сміюсь, бо розтоптана знов,
Наче квітка, остання надія.
Хто сказав, що то щастя-любов?
Тужно вітер у відповідь виє.
Знов шаленний підхопить мене
Закружля і десь кине під ноги.
Все минає і біль цей мине,
Лиш розійдуться наші дороги.
Все даремно. Намарні слова.
Моє серце ніщо не схвилює.
Я б з тобою щаслива була,
Та нажаль...покохав ти другую.
Я смiюсь
© Copyright: Алла Струк, 2015
Свидетельство о публикации №115113011903
Свидетельство о публикации №115113011903
Рецензии
Для самолюбия мужчины лестно, когда женщина не может его забыть. А вот когда сам потеряешь любимую женщину, становится не до смеха.
Владимир Голубев 3 20.11.2017 08:13 • Заявить о нарушении
Владимир Голубев 3 20.11.2017 08:13 • Заявить о нарушении