Вiдкружляв листопад...

Відкружляв листопад...скрижаніли калюжі,
Осінь, сумом сповита, іде в небуття...
Ми в ангоровий шарф одягаємо душі,
Ми маскуєм в байдужість тремкі почуття...

Супроти нашій волі - стаємо чужими...
Тане час...іржавіють у ранах ножі...
Прокидаємось часто ми зовсім не з тими
І наївно так вірим в пусті міражі...

Вже на ранок у серці - холодна  застуда
І пульсує у венах непроханий біль,
Б"ється в вікна безкрилою птахою грудень,
А душа завиває, немов заметіль...

Та коли ти душою наскрізь вже промерзнеш,
Зрозумієш: минуле не вернеться більш...
Навіть янголи знають - якщо щось повернеш,
То навряд воно буде таким як раніш...


Рецензии
http://www.stihi.ru/2015/12/04/6805
Наташенька, я опять не выдержала!!!

Завальнюк Мишина   04.12.2015 16:26     Заявить о нарушении