Вiдкружляв листопад...
Осінь, сумом сповита, іде в небуття...
Ми в ангоровий шарф одягаємо душі,
Ми маскуєм в байдужість тремкі почуття...
Супроти нашій волі - стаємо чужими...
Тане час...іржавіють у ранах ножі...
Прокидаємось часто ми зовсім не з тими
І наївно так вірим в пусті міражі...
Вже на ранок у серці - холодна застуда
І пульсує у венах непроханий біль,
Б"ється в вікна безкрилою птахою грудень,
А душа завиває, немов заметіль...
Та коли ти душою наскрізь вже промерзнеш,
Зрозумієш: минуле не вернеться більш...
Навіть янголи знають - якщо щось повернеш,
То навряд воно буде таким як раніш...
Свидетельство о публикации №115112903450
Наташенька, я опять не выдержала!!!
Завальнюк Мишина 04.12.2015 16:26 Заявить о нарушении