108 -небо v земля-

Дванадцять птахів із Вальґали в долині сивої Росі.
Шість пар дроздів і три сороки в гаю сосновім і вільшині.
Один за одним з Василькова долають звуковий бар'єр
фарбовані у жовто-синє з тризубом на хвості.
Над Уманню розвернуться і знов на Київ.

В передзимовім небі сьогодні тіснява.
І вітряно і тьмяно.
І хмари вагітні снігом на схід неквапно сунуть.
І сумно яблуням в леваді.
Бо листя облетіло,
бо тіло біле яблук паморозь взяла.
Але висять. Яке їм діло
до вашого вар'ятського календаря.

Так само і курганам, де час закапсульований спочив.
Де може золото цариці, а може просто мідь чи спиж
та кілька горщиків і амфор
чи дрібка срібних драхм для Перевізника.
Я думаю, що краще і не знати.
Бо то біда, коли лопатою чи буром
старі могили розпанахують умовно кольорові шукачі.

Не люблять того духи, Старі Боги і молоді.

В кишені розмерзають двійко яблук.
На рукавичках - реп'яхи.
Іду під гору.
В небі -- янгол, а під землею Ковалі.


© Copyright: Валентин Лученко, 2015