Біля млину похилилася калина,
Та сумує - що же сталося,скажи,
Так і ненька,все сумує,все тривожить,
Серце б'ється,хоч і небуло біди.
Що ти нене,що ти мамо все сумуєш,
В тебе діти,в тебе внуки - подивись,
Твоє серце ніби плаче і жалкує,
Подивися навкруги і посміхнись.
Серце гріє,серце гріють діти,внуки,
Серце плаче про минуле що було,
Про родину,про родину не забуто,
Серце крає все що на тей світ пішло.
Нема мами,нема мами і родини,
На цім світі доля їх не зберегла,
Залишились,залишились лиш могили,
Лиш могили,що земля їх прийняла.
Мамо,мамо...всі ми підемо до Бога,
Не сумуйте,не жалкуйте,все гаразд,
Ми їх любим,ми завжди їх памятаєм,
Вони з нами,вони завжди в серці в нас.
Біля млину похилилася калина,
Та все квітне,розквітає як завжди,
Так і мама - рада дітям,рада внукам,
Завжди радо приїзджають всі сюди.
Бiля млину похилилася калина
© Copyright: Марина Евтушок, 2015
Свидетельство о публикации №115112800850
Свидетельство о публикации №115112800850
Рецензии