Реквieм N33
під час голодомору 1932-1933 років
присвячується
Дзвін…, дзвін…, полем дзвін лунає…
Люди де?... Людей уже немає…
Ось село…, воно вже вимирає…
Всюди пустка…
Тільки дзвін лунає…
Тихо… Мозок давить тиша…
Вітерець ганчір‘я ледь колише…
У селі не видно навіть миші…
Жодних звуків… Тиша…
Мертва тиша…
Поміж хат пустих бреде стара з косою…
Притомилася…, роботи – „з головою“…
Та й коса вже вельми притупилась…
Треба йти…,
спочити зупинилась…
Бем…, бем…, степом дзвін лунає…
Зовсім пусто… Жодної душі немає…
Україна так собі й сконає…
Буде пустка…
Молох руки потирає…
28.11.2015, Миколаїв
Свидетельство о публикации №115112806731