20 й вiк, вiк жахiття

                Борітеся,  поборете
                Вам  Бог  помагає...

                Т.Г.Шевченко.



20 – вік,  жахіття  вік,
Вік  аж  трьох  Голодоморів.
Смерть,  не  лічила  б  страшний  лік,
Від  більшовицьких  тих  поборів.

І  найстрашніший  серед  них,
Голодомор  з  колективізації.
І  я  знаходжусь  серед  тих,
Хто  не  має   всієї  інформації.

Яке  до  того  кому  діло,
Що  замість  того  щоб  радіти. 
З  голоду  померли,  мої  рідні, 
Дід  та  баба,  їх  малі  діти.

За  що  більшовицька  та  держава.
Мою  Україну  розпинала.
За  що,  гинули  як  ті  квіти,
Малі  й  великі  її  діти..?

І  тут  я  змушений  сказати,
Тобі  московський  лютий  кате.
Тобі  же  нас  не  зрозуміти,
Не  довелось  всіх  хоронити.

Кажуть  що  Сталін,
У  всьому  винен.
А  хто  розпинав,
Він  не  повинен?

Усе,  до  останнього  забрати,
Хоч  плакали  батько  і  мати.
Та  голосили  малі  діти,
Як  можна  було  цьому  радіти?

Але  так  тітонька  робила,
Що  з  активістами  ходила.
Від  хати  бідної,  до  хати,
Треба  було  їм  щось  шукати.

Ще  й  прославляли  ту  державу,
Що  так  робила  чорну  справу.
І  українців  в  Сибір  заслала,
А  москалів  до  нас  прислала.

Сьогодні  Пам”ятті  день,
День  Пам”ятті  усіх  жертв  Голодомору.
І  хай  в  пам”ятті  буде  той  дзвень,
Що  не  допустить  такого  позору.

А  всіх  невинно – убієнних,
Нехай  причислять  до  блаженних.
Нехай  невинні  їхні  душі,
Вже  не  страдають,  в  нас  на  суші.

               28.11.2015.