Дощ іде, небо наче в шматки розірвали.
Вітер листя останнє жене по дорозі
Де ти, де?Це питання заходить за хмари.
Мені відповідь дати ті хмари не взмозі.
Чую я: краплі б'ються у скло,цокотять,
Ніби хочуть мені щось сказати про тебе.
Я чекаю.Та роки без жалЮ все летять,
Як лелеки у небі,та їх зупиняти не треба.
Дощ іде. Плаче небо холодне й похмуре.
Я слова твої слухаю теплі, ласкаві.
Щастя поруч і я знала мене не мине.
Ці хвилини для мене нові та цікаві.
Я - лебідонька, я твоє сонечко, зіронька...
Як бальзамом цілющим твій голос луна!
Дощ іде. Я на серце впаду, мов краплинонька,
Та проллюся у ньому до самого дна.
16.11.15р. Людміла Гуртовенко.
Дощ де
© Copyright: Гуртовенко, 2015
Свидетельство о публикации №115112800240
Свидетельство о публикации №115112800240
Рецензии