Пiд небом байдужим

                «Дме західний вітер –
                Десь там, на сході
                На землю паде листя...»
                (Йоса Бусон)

Під небом байдужим
Року-триноги минулого
(Бо все минає)
Ми споглядали золото осені,
Раділи кожному теплому дню
Літа бабиного,
Слухали журавлів сумних окличних
(У небі під хмарами)
Прощання,
Дивувалися гостролистості кленів
Таки черлених і солодкавих
(Як кров),
І дивувалися одкровенню
Холодного осіннього вітру,
Відчували важкість землі
(Що ніколи не буває пухом)
І прозорість повітря-скла
Легкого жовтня-прочанина,
Думали, що в неба безодню
Можна летіти чи то пірнати,
І дивилися
Як
Тріпоче листя осик переляканих
Вічно.
Рік тому пошерхле повітря
Нам здавалось паперовою сторінкою
Зошита життя
На якому ми писали вірші про красу
Там –
Під-ку-ля-ми...


Рецензии
Це - неймовірно, іллюзорно:
Із підсвідомості потворність
Нагадує палке життя,
А душ малечих беспризорність
Молитви бога сльозно горне
До ринв, де спалять співчуття!

Любовь Иващенко-Сизых   27.01.2017 22:04     Заявить о нарушении
Дякую за такий поетичний відгук!

Артур Грей Эсквайр   30.01.2017 01:36   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.