Прокидається місто.
По-зимовому холодно.
У вагонах затісно
Від душевного голоду.
Пасажири спішать,
Десь триває посадка.
Відбуває вагон.
Нерви знов не в порядку.
Замість крові лиш ртуть.
Раз за разом те ж саме,
Мрії розпач несуть,
Знов сміються над нами.
Ностальгія хвилинна
Промайнула. Та й годі.
Далі треба нам йти,
Не втрачати нагоди.
Патологія серця
Не дає роль дограти,
Та розмова відверта
Все ж не змусить чекати.
Серед злісних реалій
І розбитих ілюзій
Все ж є місце моралі,
Бо ж життя "all inclusive"
життя all inclusive
© Copyright: Надежда Шершун, 2015
Свидетельство о публикации №115112810695
Свидетельство о публикации №115112810695
Рецензии