Зоосад

Не хочу здаватися грубою або ж надмірно відвертою,
Не будучи вихованкою міських передмість,
Та думкою вашою спільною можна підтерти
Одне із тих самих – відсиджених теплих місць.

Буває – на серці пригрієш отруйну гадюку,
Щодня піднімається градус і скаче скажено тиск,
Поволі черствієш, і сам стаєш тією зміюкою.
Частіше втрачаєш розум, в усьому шукаєш зиск.

Надмірні амбіції, якісь викриття, розправи,
Украсти, убити, забрати чуже життя,
В хижацькому світі виживають тільки удави,
От тільки двоногі, й ховають хвости у плаття.

Прогреси технічні, парфуми з троянд і конвалій.
Ми вічно були на ліанах. Розвели б собі зоосад.
Живеться найкраще – аборигенам в Австралії,
А ми – ж до рептилій, тому повзімо назад.

Я думала, що всі ці дурні аномалії - це дія.
Припливів, відливів, а, мо’, парниковий ефект.
Від королівської кобри ще є антидот, протидія,
Але не тоді коли це суспільний дефект.