не вино

Так просто бути людиною:дві ноги, дві руки, голова, очі, вуха.
Людиною ж бути складно, особливо коли якась там чергова **ка.
Подзвонить, ридає у слухавку і просить приїхати серед глухої ночі,
Хоч ця зустріч ніфіга вам обом вже давно не пророчить.

Так неохоче, розгублено, спросоння, мимо волі і дуже нещадно.

Ти стягуєш ковдру, мудруєш нехитру каву, вмикаєш нетбук,
Викидаєш старі рахунки, , рахуєш хвилини, важкі, мов гантелі,
А потім плюєш, наостанок цілуєш двері, гримнув ключ - один звук.
І вперед , через сонні квартали, - операція ж - "Буря в пустелі".

І нехай,що було -загуло, і тайфуни між вами були по шкалі - 11.
Приїзди, зрозумій, заспокой, пригорни, будь же чуйним, на зло,
Покажи дурнувату, немодну шляхетність. Напруга росте - 220.
І ти чуєш крізь сльзи й ридання : "Як же мені повезло".

Знаєш, справді не всеодно. Ти здивована?- Фальш.
Сцена німого кіно.
Він - Людина. І йому наплювати . І він хоче лише одне
- щоби жити нормально, спокійно їсти і спати.

Бо минуле минуло. Грайливе і давнє люблять одне вино.

Бо одне лиш воно- вино - має грати, бродити, блукати.
Бо Людина Людині не вовк, і не жертва, і до біса всі ваші грати.
Бо Людиною не народжуються десь там в лелеки в гнізді.
Бо Людиною залишаються, навіть тоді, коли все йде по ***ді.
Бо Людиною треба бути, й саме нею потрібно стати.