У русі повік ти міняєш мій світ між словами,
де вітер із снігом бруківку душі підміта,
і ніжно вживаєш концепцію білою драми,
змиваючи кров'ю написані вранці літа...
Благаєш знайти конгруентні для серця печери,
наповнені голосом тим, хто пішов на війну...
Так страшно міняти миттєвості сірої ери
на майже живу, але точно не з нами, весну.
І в жовтому сонці твої намальовані очі
примружаться знову від хвиль молодого тепла.
Я в ньому лечу. Я дивитись на тебе не хочу,
якщо ти вернешся від того, до кого пішла!
Блакить за блакить... Це моє веселкове кохання
будує до неба тобою збагнені мости,
щоб з решти відтінків, позначених кимось востаннє,
пізнати, що я - це придумана ввечері ти...
Перетворення в кольор
© Copyright: Александр Ноцкий, 2015
Свидетельство о публикации №115112709141
Свидетельство о публикации №115112709141
Рецензии