Нiчого

                «Мені нічого вже не треба тільки погляд
                Потомлений стулити і тремтячий забути сад
                Де червоні порічок кущики хриплять…»
                (Гійом Аполлінер)

Мені нічого не потрібно в цьому світі:
Ні блиску діамантів, ні сонця золотого жмутку,
Ні срібла Місяця оповні, ні темного агату вечорів,
Нічого.
Ні яшми теплих днів, ні затишку морів –
Отих, що теплі. Навіть шелесту тополі
І жеботіння дощу літеплого
Не треба.
Дар щонайщедріший я не візьму,
Бажання згасли, як згасає свіча,
Зникаючи у густині Ніщо.
Я тільки хочу забути
Черлені ягоди війни достиглі,
Якими сповнене усе.
Вартує втомлені повіки стулити,
Як знову ягоди червоні –
На снігу, траві – і свіжій, і торішній,
На будинках – на стінах сірих,
На дорогах: усюди ягоди
Червоні. Їх сік густий…


Рецензии
Так грустно стало мне при чтении стихотворения, что хочется поплакать.

Где Вы живёте? И кто Вы , если позволите узнать...

Евлалия Людмила Бодня   04.02.2016 23:59     Заявить о нарушении
Мне и самому было бы интересно на это вопрос ответить - кто я такой и где я живу. Ещё совсем недавно я был капитаном артилеррии и жил а блиндажах и окопах, в военных лагерях и землянках. Сейчас я живу в городе, где мирно и война кажется чем то далёким и нереальным.... Кафедра, студенты и прочее. Но забыть о пережитом невозможно.

Артур Грей Эсквайр   05.02.2016 01:56   Заявить о нарушении
Полтора года тому назад я командовал взводом, где все солдаты были родом из Одессы. Нашему взводу вильно досталось во время очередного обстрела..........

Артур Грей Эсквайр   05.02.2016 02:03   Заявить о нарушении
Да.... Понятно. Спасибо за ответ. Буду почитывать у Вас. Избранных у меня не много. Храню в сторонке ...

Евлалия Людмила Бодня   05.02.2016 02:07   Заявить о нарушении