Нiчого
Потомлений стулити і тремтячий забути сад
Де червоні порічок кущики хриплять…»
(Гійом Аполлінер)
Мені нічого не потрібно в цьому світі:
Ні блиску діамантів, ні сонця золотого жмутку,
Ні срібла Місяця оповні, ні темного агату вечорів,
Нічого.
Ні яшми теплих днів, ні затишку морів –
Отих, що теплі. Навіть шелесту тополі
І жеботіння дощу літеплого
Не треба.
Дар щонайщедріший я не візьму,
Бажання згасли, як згасає свіча,
Зникаючи у густині Ніщо.
Я тільки хочу забути
Черлені ягоди війни достиглі,
Якими сповнене усе.
Вартує втомлені повіки стулити,
Як знову ягоди червоні –
На снігу, траві – і свіжій, і торішній,
На будинках – на стінах сірих,
На дорогах: усюди ягоди
Червоні. Їх сік густий…
Свидетельство о публикации №115112702358
Где Вы живёте? И кто Вы , если позволите узнать...
Евлалия Людмила Бодня 04.02.2016 23:59 Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 05.02.2016 01:56 Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 05.02.2016 02:03 Заявить о нарушении
Евлалия Людмила Бодня 05.02.2016 02:07 Заявить о нарушении