Він ішов та ішов
До вершини гори
Не бачучи кіз і коров,
Тріск смереки кори
Крізь хвойні ліси
Він не бачив нічого
Ховались в нім лиси
Ні, не було там нікого
Ішов сім годин
Дорогою темною
Міражів вітрин
Не бачучи спиною
І ось вже нарешті
Дійшов до вершини
Не радим був врешті
Бо не було там поляни
Та знову лісами крізь тьму
Він спускався в долину
Сонця замало стало йому
Побачити світла хочаб на хвилину
Він ішов та ішов
Вже з вершини гори
Витираючи кров
На нозі від кори
Спустившись в долину
Побачив він сонце
І радів без упину
Як тоді край віконця
Л сами темними
© Copyright: Алекс Щербак, 2015
Свидетельство о публикации №115112608628
Свидетельство о публикации №115112608628
Рецензии