в собі ворога ти вбиваєш, а на зміну приходить новИй.
стільки вже наговорено, до цілковитої втрати смислу.
в горлі стає кожне слово, ніби ком такий сніговий.
до чогось важливого шла, і ось на тобі зависла.
цікаво, що людство зробило багато для розвитку майбуття,
і стало розумніше за сотні років, але
не знає, як викреслити кОгось із пам'яті і життя,
і яку пігулку ковтнути, щоб душі тій не бУло зле.
він тобі віддається у скронях гулкітом наче страшнИм,
якоюсь мовою нелюдською, сурогатом декількох мов.
ти його, божеее, дівчино! приймеш же будь - яким!
бо від дотику цього стигне у тобі кров.
він кладе тобі руку проміж худорлявих ніг і відчуває рефлекс -
це божевільна суміш бажання, смерті й екстазу,
а потім питається: в нас це любов чи секс?
а я і не знаю, що говорити. в мене це завжди бувало рАзом.
в нас це любов чи секс?
© Copyright: Аня Зимняя, 2015
Свидетельство о публикации №115112600787
Свидетельство о публикации №115112600787
Рецензии