Я спокійно до ранку встану
І на озеро мрій піду...
Десь отам моє серце тане,
Десь отам я біду знайду.
Так, як завжди, твій погляд в спину
Не зупинить і ти не вбєшь.
Не кохаєш ти Україну –
З некоханням в душі живеш.
Ці думки твої вголос – брешуть –
Ти не любиш і не любив…
Ти не дихав в раю черешень,
Ти не маєш своїх садів.
Ось і брешеш що Україна –
Це твоя – не моя земля.
Так якого ж бісова сина
Це брехливе твоє тру-ля-ля?
Брехливе тру-ля-ля
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2015
Свидетельство о публикации №115112606568
Свидетельство о публикации №115112606568
Рецензии