Перший снiг

Ось і перший сніг.
Так несподівано.
Постеливсь до ніг,
Мов мукою всіяно.

Погода зранку
Похмура, але тиха.
Сидів лиш кіт на ганку -
Морозним вітром дихав.

А десь після обіду, із неба
Зірвалися сніжинки.
Мабуть, воно так й треба...

Озирнутися не встигла -
Їх стало багато.
Аж від краси застигла
Й побігла швидко в хату.

Десь за годину все вже побіліло,
А перший сніг все йшов та йшов.
Уже калюжі зовсім зледеніли,
І аж тоді котяра в хату увійшов.

Сніжинки приземлялись на асфальт
І майже вже не танули.
Прийняв їх і базальт,
Зібравши разом в гранули.

До темряви сніг вже перестав.
На вулиці встеливсь іскристий килим,
Що так ніжно дерева огортав
І гілля видавав таким безкрилим.

Ошатними здавалися ялини
Неподалік мого будинку.
Від них же святом так і лине,
Вони одягнуті у шубку-одежинку.

З*явились усмішки у всіх навколо
І настрій став відразу добрим, наче свято.
Від снігу ноги вже промокли,
А він все сяяв, наче діаманти.

Mary Ch. 25/11/2015