Хто я?

І що є я, і ким же мені бути?
Чому так важко істини збагнути?
Пройду життям, незвідане - знайду
Таки здіймусь на певну висоту
Де продовжу ту лінію гнути.
Забуду журбу і буду любити

Тихий шелест трав у покої
Ніжний подих заграв у серці моїм
Всіх тих, кого не любив
і даремно свій час прожив.
Я буду жити з тобою,
Вічний мій, ти зі мною

Космосе безмежних думок
Всього нового, що мені сниться
Того значного, що ще не знайшов,
Я вірю до мене ти прийшов.
Дивись як світ змінився!
Зоряний дощ і я намок.

Відкрий мені прекрасне, пелехате!
Займи канат усього злого
Спали його, закинь у темноту!
Можливо знову побачу ту
Ту радість, кохання молодого
Якої довелось так довго чекати...

І я побачив.Ось життя священне
Переконавсь.Воно вже не буденне
Розміркував.Все можна віднайти
І ту саму посмішку зберегти
Бо ось воно все південне,
Напоєне теплом, хоч і осіннє.

Чекайте, похмуро стійте
Сумуйте, чи рівно дійте
Стріляйте поглядом своїм
І вбивайте наповал усім
А я піду поїм
Без іжі сумно всім...