Епоха прощання

                «У життя моє прощання увійшло…»
                (Р. М. Рільке)

Вчуся говорити «прощай»
Сонцю й деревам,
Людям і квітам.
Вчуся розуміти:
Можливо це ти бачиш востаннє:
Листя, що тріпоче, лякаючись вітру,
Квіти пізньої осені,
Воду калюж,
Світанок, мох, траву.
Вчуся прощатись.
Вчуся жити сьогодні.
Бо «завтра» прийде до когось.
Але чи до тебе – хто зна.
Тому ця епоха
Стала для тебе
Часом прощання.
Воно прийшло так невимушено
У твоє життя.
І не тільки в твоє…


Рецензии
Дякую!
великий дар - уміти Прощатися....
по одному приходимо
по одному повертаємось в Небо...
Найсвітлішого!

Катерина Жебровська   27.11.2015 00:09     Заявить о нарушении
Дякую за розуміння моїх сумних творів.....

Артур Грей Эсквайр   27.11.2015 08:42   Заявить о нарушении