Стар1сть

Ой, яка ж ти страшна ,Стар1сть,
Щоб ти провалилась,
Ти на мене молодую,
Як з неба звалилась.

Руки, ноги покрутила,
Гул1 нач1пляла, зуби згризла
Ти мо1, личко проорала.
Коси видерла з корнями,
Аж стерчать на лоб1,
Коротеньк1 та сивеньк1,
Як стерня у пол1.

А я ж тебе,Нахалюго,
В гост1 не просила.
А ти прийшла  не прохана,
Як нечиста сила.

А я тоб1 все терп1ла,
Все тоб1 мовчала,
Тепер плюну тоб1 в оч1,
Почну жить значала.

Вдягну плаття саме краще,
Парика над1ну, б1лим шарфом
Замотаю свою стару шию.
Личко свое п1дшпарую чимось
Розовеньким, ну а оч1
П1дведу я ол1вцем чорненьким.

Дорогою помадою п1дмалюю губи,
Усм1хнуся веселенько,
Щоб блищали зуби.
Взую туфл1 на п1дборах,
Чрн11 панчохи та й п1ду я
На вулицю погуляти трохи.

Радикюль пов1шу на плече,
Може Стар1сть не вп1знае ,
Та й в1д мене утече.
То й скаж1ть мен1, д1вчата,
Чи можна так зробити,
Щоб ц1й Старост1 проклят1й
Чимось насолити?!