Вспоминая лесную песню- из Веточки Вишни

Згадуючи Лісову пісню
Веточка Вишни

Змерзла, босоніж в левадах блукаючи,
пальчики гріла, до серця торкаючи.
Плакали очі сльозами гарячими -
дим виїдав - і надовго незрячою
бідна ставала, і спала тоді,
ніби сирітка в вербовім гіллі.

Тихо скрипіла верба про далеке,
чувся бузьків в небі сірому клекіт,
спів лукашевої чувся сопілки,
тонко бриніла на холоді гілка...

Cпала …і бачила ліс і левади,
буйний розмай яблуневого саду,
чула цілунки гарячі на скроні,
пестощі й жар дорогої долоні.
Лагідне слово Лукаш промовляв,
гарно і щемно про щастя співав…

Мила, хороша, дитино нізвідки,
спи до весни, лісу лагідна квітко!


 Перевод с украинского Инны Гавриловой

Б'осая мерзла в левадах блуждаючи,
пальчики грела, к груди прижимаючи,
плакали очи слезами горячими,
застили свет- и надолго незрячею
в сон опускалась замерзшая  детушка,
будто сиротка у вербы на ветушках.

Тихо скрипела верб'а о далёком,
серое небо и аистов клёкот,
слышалась песнь камышовой свирели...
Тихо на холоде ветки звенели.

Сп'ала и видела лес и левады,
буйное в мае цветение сада,
сон или явь, было трудно запомнить...
жар поцелуев и ласку ладоней.

Нежно камыш меж собою шептался,
шепот тот в песню о счастье слагался:
Спи до весны, ниоткуда цветочек,
будешь у вербы- любимой из дочек.


    25.11.2015г.