Графiка павла бедзiра
Пам’яті талановитого майстра
І стовбури, і корені, і віття,
І космос, і вселенський дух буття
Переплелися на добро, поліття,
Розславили високий сенс життя.
Те видиво в химернім експресиві,
Ті вени і артерії лісів
Він так любив, страждав за них і сивів,
Бо музику їх чув і голосінь.
З любов’ю на папері і картоні
Відтворював, що бачила душа,
Натхненно, молодечо, камертонно…
Потому знов до лісу вирушав.
І знов пірнав у це зрідніле диво,
У світ віків і таїни глибінь,
Яку несли смереки горделиво,
А буки пасли неба голубінь.
Пізнань, осяянь – їх було немало,
Коли долав невидиму межу,
Коли відкинув ненависну лжу,
Заговорило те, що німувало.
24.11.2015.
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2015
Свидетельство о публикации №115112407212
Свидетельство о публикации №115112407212
Рецензии