Одиночество

Одинокість

Сивії скроні,
Біла хустина,
Склала долоні
Немов  дитина…

Зморшки глибокі
Біля очей…
То одинокість
Днів та ночей.

Посіла туга
В пасмах – снігах…
Вже осінь друга
Як тече дах.

Посіли душу
Стилі дощі…
Обтрясли грушу,
Лежать в траві.

Їх би зібрати,-
Дощ не дає…
Плач…Сиротина -
Ім,я твоє.

Плач. Легше буде.
Богу молись…
Він – не осудить.
Підніме  ввись.

В далекім Раї
Дощі – не ллють,
Душі на хмарах
Туди пливуть…

Нема надії
На дні – літа,
Душа на небо -
Не відліта.

Холодна хата,
Як  сирота…
Туги лещата:
- Скоро свята…

Будуть всі люди
Радіть своїм…
Чи ж з нею буде
Єдиний син?

Бо десь подався
Та й – запропав.
Господь щоб щастя
Йому послав.

Дав ту стежину,
Найти свій  дім.
Думкою лине,
Серцем за ним…

Віра Половинко
24.11. 2015р.
м. Київ.


Рецензии
Должно быть, люди привыкают к одиночеству. Тогда душа ближе к Богу...
со знакомством!
Надежда

Яцевич Надежда   01.11.2019 05:40     Заявить о нарушении
Одиночество - не дар Бога. Он сказал, что "не хорошо быть человеку одному"

Вера Половинко   01.11.2019 05:50   Заявить о нарушении
Одиночество - это обстоятельства жизни. Дети - далеко. Друзья уходят...
тогда надо как-то справляться....

Яцевич Надежда   01.11.2019 06:01   Заявить о нарушении
Да. Обстоятельства против пожилых людей сейчас...

Вера Половинко   01.11.2019 11:24   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.