Змивають подив всі думки
З того берега келихом вина…
Вина моя, що я від тебе вплив
Та ти стоїш переді мною не сама.
І так жахливо ламати знову ті замки
Що я колись із болем та й закрив .
А ти мовчиш. Я бачу блиск сльози.
Сльози котяться униз, униз.
Червоний як вино, вино.
Чому не хочу знову я грози?
Мовчу й не жду від себе сліз.
Болить і б’ється ще воно.
Стілець скрипить в цю мить,
Розбив я келих, сказала ти: «Привіт»,
Сонце вийшло з хмар – оце удар.
Привіт! Забуду цілий світ…
Будемо разом мости палить
А наше почуття розпалить жар.
Подумав, не сказав, бо твоя
Із золота обручка на руці
Змінила емоцій всіх приплив.
Приплив на інший вихід я.
Скажу тобі сумні слова в кінці:
«Привіт. Я такого не хотів.»
Вино
© Copyright: Андрей Супрун, 2015
Свидетельство о публикации №115112405758
Свидетельство о публикации №115112405758
Рецензии