Чуєш, небійся, воно пройде,
старі рани загоюються,
твоя неминуча біль мине,
нові почуття-вони утворюються.
Чуєш? Воно все заживе.
Слова та сльози ігнорувалися?
Тебе намагалися закрити в світі несправедливості?
Чуєш? А ти взагалі ще жива ?
Тобі притаманні такі властивості?
Чуєш, їх душі вже заржавілі,
їх не рахують людьми, вони покидьки.
Їхні тіла давно замертвілі,
такі собі-ОДЛЮДКИ!
Вони гнилі зрадники, стражники,
які прикують і не зірвешся.
Пусті негідники,
Чуєш? З такими в могилу зведешся.
***
© Copyright: Юля Дереко, 2015
Свидетельство о публикации №115112405341
Свидетельство о публикации №115112405341
Рецензии