108 -переродження-

Нащо мені знати мову янгольську і вселюдську,
якщо не можу промовити ними слова любові?
Для чого мені сурма золота, якщо музика моя ялова?
Нащо мені скарби трьох світів,
якщо не можу купити навіть дещицю кохання?

Витягую ятера, повного срібного коропа
і нема в мені радості ловця риби небесної.
Ловлю вітер волоссям і спиняю його.
Здіймаю хвилю на озері  словом єдиним 
Та не тішить мене влада над духами повітря
і над гадами підземними і морськими.

Мандрую світами і не вабить краса їх
і мудрість Господарів їх мене не хвилює.
Повертаюся знаннями переповнений,
але серце моє порожнє і очі тьмяні.

Сідаю на камені на межі Океану і Суші.
Підпливає до мене Дельфін.
Починаємо довгу розмову.
Дістаю з торби кремушки,
довго тримаю в долонях.
Чую тепло їх.
Кожного в пучки беру, прикладаю до вуха,
слухаю мову старого каменю.
Кидаю у воду подалі від берега.
Посміхається Дельфін мені, відпливає, прощається.
Може стрінемось на планеті якійсь десь колись.

Повертаюсь до себе. Малюю. Пишу музику. Перероджуюсь.
Чую: прибуває любов молоком породіллі.


© Copyright: Валентин Лученко, 2015