Князьям - из Леси Украинки -
Чи не чуєте ви, що лелеки кидають оселі?
Чи у вас не болить, що під вами гуркоче війна —
що над нами гуркоче, руйнуючи стіни і стелі?
Де ота колискова, що мати співала мені —
аби на ніч дочка моя мала співати дитині?
Бачу хату розбиту, а в хаті на чорній стіні —
Божа Матір висить, і чиясь нежива — на бантині...
Гей, князі та царі, ваші діти не бачать війни?
не ховають загиблих? Самі не стікають на крові?
А бодай вам заціпить, як вас поведуть до стіни —
так, як нині од горя нам ціпить на маминій мові!..
Полічіть наше горе і ваш намарнований час
з вашим золотом гайним, з примарою ваших парканів
та колючого дроту, бо гроші не виважать вас,
як Господь перелічить за нами всі сльози та рани...
Ваш рахунок росте. Часу — мало, і той — нанівець:
десь чергують на вас
чи мотузка,
чи куля,
чи грець...
бо відмовляться діти і жони від сильних, бо суд
стане Божим не десь і колись там,
а нині
і тут.
23 ноября 2015 г.
19:57(Мск)
Свидетельство о публикации №115112309539
Либолев 2 23.11.2015 23:35 Заявить о нарушении
Александр Пахнющий 24.11.2015 19:42 Заявить о нарушении
Александр Пахнющий 24.11.2015 19:42 Заявить о нарушении
у меня мова не так хороша, как у тебя. поэтому не тороплюсь. если уж писать, то хорошо, насколько возможно, или совсем никак. сделаю, пришлю тебе. одобришь, тогда и повешу.
Либолев 2 24.11.2015 21:39 Заявить о нарушении
:)
Александр Пахнющий 24.11.2015 22:18 Заявить о нарушении
не здужаю, бо кепсько на душі.
Хитаюсь, друже мій, як сивий ребе -
молюся... Тільки ти сказав - пиши.
Пиши на мові, хто ж іщє напише,
якщо не ми. Та й вибору нема...
Я випью трошки. Стане потепліше,
тоді почну... Руки не виднімай
від аркушу - папір тремтить від люті,
якщо говориш з ним на самоті...
Давай удвох. Мені суглоби крутить,
та я слова шукаю саме ті,
що так пасують кожному сьогодні,
до серця линуть спогадами так,
що заздрять всі, і янголи господні,
і лисий чорт... Купую на п´ятак
вина та хліба. Вистачить до ранку,
тобі й мені запити біль та жах.
Ганьбити можна спрагу-голодранку,
із правдою нелегко на ножах.
Вже темно, за вікном вируе злива,
вода б´є попіл спалених домів,
а ми з тобой сидим сором´язливо.
ніхто з нас запобігти не зумів
такому лиху... Голуб щось белькоче
про мир, про щось таке, чого нема...
Давай-но пити, час залити очі.
Новин повно, та кожна з них сумна.
Про що писати? Порох з ніг струсити?
Хрестись, чи ні, загиблим все одно,
а десь пануе звір - чортяка ситий,
і кров тече, як в келихи вино.
Скажи, про що писати і навіщо,
до чого все, коли така ганьба.
А хтось гадав, що він за бога вищий,
та втратив більше, ніж раніш придбав.
Тримай папір, він як пуста колиска,
як божий суд, повір мені... повір.
Щє буде вирок, вір мені, це близько,
отак, як дощ, отак, як дикий вир
за вікнами... Які потрібни гроші,
щоб все сплотити? Вистачить яких?
Та як вино? Сподобалось? Хороше?
Налий мені. Налий з твоїй руки.
Князі й цари війни не бачать, друже,
ловити вдачу легше у багні...
А кров тече, червона та байдужа.
Писати, кажеш... Я не можу, ні.
Не можу я... За мене пише вбитий.
Налий мені червоного вина.
Налий на чверть, сьогодні хочу пити,
ми ще живі - то гарна новина...
Либолев 2 26.11.2015 18:43 Заявить о нарушении
Александр Пахнющий 26.11.2015 19:18 Заявить о нарушении
У мене є.
Із п'ятаками - теж не той... не дуже,
тож п'ю своє.
воно старе, червоне, наче кривця
і не п'янить,
а гріє дух. таке вино годиться
в негожу мить.
таке - зігріє й душу приголубить,
коли навкруг
і без вина уже дуріють люди,
мій любий друг,
коли царок забув, що - від Адама,
і що воно
колись так само вилізло із мами -,
як ми... давно
воно - і вищий суд, і щире слово,
і божий ген,
отож за ними - правда стоголова,
за нами - щем...
Щемить у серці... наша правда - глухо,
але щемить...
я думаю, мій друже, прада - шлюха,
бо з кожним - спить...
а я б волав почути ту, що з неба...
та тільки де
жбурне її на нас Нагорний Ребе,
і де впаде
ота єдина, та, котра - од Бога,
одна - для всіх?
Одна - усім на голови й під ноги,
як дощ чи сніг,
щоб совістю і глуздом люд одужав
хоча б на мить -
за той сніжок чи дощик, ребе-друже,
не гріх налить...
а правда що? дала комусь засранка
і спить-дріма
тому над головою - тьма до ранку,
і в серці - тьма,
ото ж наллю... за вірші... за скрижалі...
і - будь здоров! -
вино - не воду - ніби із граалю -
Христову Кров!..
не спи, мій друже, - питимем з тобою!
хай сплять вони.
а тим, хто п'є - наранок не до бою,
не до війни,
не до ганьби, бо серце розігріло,
бо заодно
у нас з тобою Божі кров і тіло -
хліб і вино!!!
Лёва, прозит!
старе вино
Александр Пахнющий 26.11.2015 22:09 Заявить о нарушении
Мрак, конечно, и истерика. Но на скорую руку хорошо не получается. А ответить - хоцца.
Ну, извини - и за технику, и за синтаксис и ваще, а?
Вот.
:))))))))))
Александр Пахнющий 26.11.2015 22:16 Заявить о нарушении