…на дотик, мовчання – німе полотно,
шукаєш повільно в повітрі слова…
розсипаних їх там, багато було!..
хвилина, година… римує душа…
сліпить іще ніч, і до мрії, ще крок…
безсонних краплин у дощі досхочу…
прости винуватцям без кари своїм,
не злічуй образи і я не злічу,
забудь про поразки, не злись, не жалій…
життя – божевільне в нім сенсу немає,
підходить найближче, впритул,
тому і зневіра нас перемагає,
і Вічність – дорога безкраю маячить – іди!..
без краю...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115112301777
Свидетельство о публикации №115112301777
Рецензии
