Десь далеко, де хмарами небо по обрій не вкрите,
десь далеко, де зорі - по ранній сріблястій росі,
плачуть зрання пригнічені докорів дійсністю віти,
але докори ті посприймають одразу не всі.
Ми черствіємо, десь загубились у дійстві з роками.
Може доста уже в цьому світі душею черствіть?
Може нас нагодує черешнева віть ягідками,
а чи може отримаєм зламану висохлу віть?
І чи так вже нам треба одвічно усім воювати?
Хай той образ свячений над світом постане із прірви віків.
І нехай не заплаче над сином згорьована мати,
і освітить хай сонце обличчя святих рушників.
Знов вечірній туман пропливе по духм"яних покосах,
і не буде боятися тиші ріка говірка.
Я б хотів про людей... Але мабуть усе ж-таки досить...
І сумують троянди і соняхи на рушниках.
253. Десь далеко, де хмарами небо не вкрите...
© Copyright: Игорь Ярин, 2015
Свидетельство о публикации №115112312129
Свидетельство о публикации №115112312129
Рецензии
І чи так вже нам треба одвічно усім воювати?
Хай над світом постане святий образ із прірви віків.
І нехай не заплаче над сином згорьована мати,
і освітить хай сонце обличчя святих рушників.
Хай так і буде, друже! Нехай закінчаться всі протистояння і на нашій багатостраждальній землі настане мир і злагода!
Елена Спичак 09.02.2016 21:28 • Заявить о нарушении
Хай над світом постане святий образ із прірви віків.
І нехай не заплаче над сином згорьована мати,
і освітить хай сонце обличчя святих рушників.
Хай так і буде, друже! Нехай закінчаться всі протистояння і на нашій багатостраждальній землі настане мир і злагода!
Елена Спичак 09.02.2016 21:28 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.