Випьєш в тиші трохи віскі.
Позіхнеш, дивлячись в камін.
Солод вб'є весь смуток мізків,
Ніби скаче поміж піхотних мін.
Льод розтанув у нічному дні,
Але не за місячним вікном.
А в моніторі, ніби у страшному сні,
Біль холодний, наче сніжний ком.
Спирт за вогнем тіло зігріває.
Душу гріє вже вчорашній день.
У житті ніхто й нічого не знає,
Все череда безкінечних зіткнень.
Безтурботнiсть
© Copyright: Кирилл Кучеров, 2015
Свидетельство о публикации №115112311617
Свидетельство о публикации №115112311617
Рецензии