Пробач менi дитя маленьке,
Колись я вбила, був цей час,
Отже була ти як зерненько,
Я не схопилося про вас.
Мене не хвилювало те питання,
Що ви як ми- також живi,
Менi не вистачало вiдчування,
Що радiсть у життi це- дiтлахи.
Пробач менi малюк рiдненький,
Я так сумую за тобой,
Була поганой зовсiм матiр,
Бажання- повернись домой.
Я вiдчуваю важкiсть зради,
Але не можу повернути час,
Пробач менi моя дитинка,
За те що вбила колись вас.
Розкаяння жiнки
© Copyright: Людмила Дубищева, 2015
Свидетельство о публикации №115112311192
Свидетельство о публикации №115112311192
Рецензии