Мій смуток розвіють.
Вітер мелодію наспівує свистом,
Одинокий місяць на небі зійшов ,
Засипала осінь стежину вже листом,
Якою до мене ти йшов.
Розтане світанок у срібнім тумані,
І днина новенька загляне у вікно ,
Лиш спогад про ночі таємні , кохані,
Підуть в небуття заодно.
Розвіють мій смуток, сьогодні, вранці,
Взявшись за руки сонечко з небом ,
Закрутять з собою у радіснім танці,
Незабутній вальс з листопадом.
Вороних запряже листопад в зміну грудню,
Повезе мене грудень у нові світи ,
Де я свою долю нарешті зустріну,
Де будемо вдвох назавжди.
І я поховаю в зими заметілі,
Одинокі холодні всі ночі ,
І буду у щасті і трепетом в тілі,
Дивитись в закохані очі.
Автор ; Н.П.Рубан.
М й смуток розв ють
© Copyright: Надежда Рубан, 2015
Свидетельство о публикации №115112207151
Свидетельство о публикации №115112207151
Рецензии