Вітром шаленним кудись відносить
Всі почуття, сподівання, надії...
Знаєш,я вже ні про що не попрошу,
Чуєш, я вже ні про що не мрію.
Сивий туман застилає очі,
Білим саваном сповитеє тіло,
Просто я більше нічого не хочу,
Бо під наркозом усе, що боліло.
Місто чуже, непивітне, холодне
Сірі будинки,обличчя байдужі...
Мерзне душа і холонуть долоні
Я у цім місті неначе в полоні.
Знаєш, я більше тебе не побачу.
Знаєш, я більше тебе не почую...
Просто це вітер в обличчя... не плачу,
Не нарікаю на долю лихую.
Може колись і зустрінемось,любий
В натовпі наче чужі перехожі,
Просто кохання не щастя, а згуба,
Тільки я жити без тебе чи зможу?
Чи зможу?
© Copyright: Алла Струк, 2015
Свидетельство о публикации №115112205444
Свидетельство о публикации №115112205444
Рецензии