«Пташці, що співа»
Застигла усмішка,
Вона вже не жива.
Іронія будує свої вежі.
Не кожна гарна річка, що нова.
Не всі піски ураз гасять пожежу.
Вікно – межа.
З нею лиш туман,
Ласкавий обрій рис усіх буденних.
А може ми – ілюзія, обман?
Чи може ми листок думок священних?
Знайомий звук...
Це пташка, що співа.
Вона сльозами щирість народила.
Вона має літати, бо жива,
Бо може обирать собі оселю.
Лети, кохана.
Сльози вже веселі.
Така ж застигла усмішка, але уже нова…
18.11.2015
Ptashci, scho spiva
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2015
Свидетельство о публикации №115112211431
Свидетельство о публикации №115112211431
Рецензии