108 -poetry honey-

Apis dorsata laboriosa. Живе в Гімалаях. На урвистих скелях складує свій мед. З рододендронів. Галюциґенний, а тому такий жаданий, для смакувальників транс-персонального досвіду. Його їм збирають відважні шерпи, що не бояться найбільших у світі бджіл і висоти.

Ти пробував мухомори, голотропне дихання, ЛСД. Хотів зазирнути в шпарину брами Асґарду. Хочеш зеленого чаю з цим незвичайним вже доволі густим трунком? Чи тобі досить меду поезії скальдів, твоїх далеких предків і близьких родичів?

Візьми його на кінчик язика. Пів ложечки. Помасти піднебіння. Затамуй дихання. Послухай биття серця. Його уповільнення. Випий ковточок гербати терпкої. Гухххх. Полетів стрімко ліфт. Дев'яносто дев'ятий. Сто восьмий поверх. А далі прозорий дах, як плівка озерної води і безкінечна блакить, що переходить у темно-синій.

Ці переходи, перевтілення, олив'яні води Півночі. Острів, де льодовики та підземний вогонь створили іншу реальність і люди навчилися в ній жити.

Чому ж ми не живемо в раю, а лише виглядаємо лелек з Вирію?


© Copyright: Валентин Лученко, 2015