Я без жалю віддала би життя,
Щоб Україна моя розцвіла.
Щоб моя нація була жива,
Я без жалю віддала би життя.
Я би до краю прірви тої йшла,
Щоб повернути вкрадені життя.
Які загинули без вороття,
Я би до краю тої прірви йшла.
Я би, не зупинилась ні на мить,
Ні перед сріблом, ні пред золотом.
Не падала навколішки би ниць,
Ні перед чортом, ні пред ворогом.
Я би, не кланялась чужим панам,
Не цілувала би смердючі руки ладана.
Бо мало тих проклять зажерливим попам,
Моя країна через них розкрадена.
Я йшла б крізь терна, скелі і піски,
Крізь рвані пулі і страшні ліси.
Крізь зливи,спеку і мороз
Щоб жив навіки мій народ.
Я без жалю віддала би життя,
Щоб моя рідна мова розцвіла.
Щоб мій ожив прекрасний край,
І став неначе в Бога- рай.
Якби ожив той милий край
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2015
Свидетельство о публикации №115112100078
Свидетельство о публикации №115112100078
Рецензии