в передчуттi...
дотягуючись до тривожного неба, змучений задухою, не знаєш, у чому твоя провина
перед засудженим часом – дотліваючим на льоту недопалком пам’яті…
а Час іде далі, спливає десь у двомірному світі по між спалахуючими зірками…
тому і ще голосніше каєшся розіпнутий своїм же мовчанням… але той біль, він вже
не тільки твій – пливе з вітрами, дощем зізнання у невигадливий Світ!..
Свидетельство о публикации №115112101779