Знаєш, я тебе ніколи не любив,
Зібравши в собі цілу купу сил,
Скажу, єхидно лишаючи крил:
Навіть в ніч яскраву не любив...
Як дивився у сяйво твоїх очей,
Бачив їх красу, але ж не душу,
Яку я опускав у шалену стужу,
Просипаючи з Нею сотні ночей...
Тепер знаєш чому рози зав'яли,
Та чому я часу завжди не мав,
Душу закривши, квіти зривав,
Де з Нею учора себе ми кохали...
Знаєш, я тебе ніколи не бажав,
Та ніч була дурною помилкою,
Ти була не більше як поїлкою,
Для хлопця, що нелюбові бажав.
25.10.2015
Знаешь
© Copyright: Прыйма Юрий, 2015
Свидетельство о публикации №115111909214
Свидетельство о публикации №115111909214
Рецензии