Картонний носорiг
з цеглини його серце
тупотить по всіх
копитом своїм б'ється
немає в нім жалю
не знає болі він
на пенсію свою
не житиме один...
Не знані йому злидні
бо серце цегляне
не потребує їжі
духовної й звичайной...
копита його міцно
б'ють свої печатки -
"Не дам", "Не здатен!"
"І більш не заробив"
для чого сперечатись?
я не для цього жив.
Не знає носоріг
життя його недовге
Ба! в новорічну ніч
Він спалахне, як йолоп!
від сірника маленького
що кинули в серцях
спалахує картон
з собою забирав
картонні ті копита
та серце цегляне
нікому більше болю
він не принесе.
/це я вам обіцяю, я обіцяю вам
картону та цеглині я більше
влади не надам/
підтримайте мене у своїх
сподіваннях
хай правлять тут живі
споріднені в стражданнях
яким близькі проблеми
та прагнення людські
які не будуть бити копитом
дерев'яним
закопуючи в землю
наші всі страждання.
*
Перелистывала свои старые тетради, наткнулась на этот текст,
насколько помню 2009 года. Показалось, что и сейчас актуален,
решила разместить...
Свидетельство о публикации №115111900580