По крапельках, навшпиньках, двi зiроньки ходили...
За дощиком-горобчиком зажурено зітхали...
А вечір - весь в ліхтариках, лілово-фіолетовий,
І ллється вікон сяяння
таким жалем затаєним,
Що осінь залишається
і в серці поселяється,
І, тихо там вуркочучи,
пускає кігтів щем.
І так буває боляче,
нестерпно, терпко-солодко,
Що ми аж захлинаємось
Коханнями останніми,
Багряними зірницями....
і тішимось дощем.
Свидетельство о публикации №115111807914