Гублячи людей в дорозі,
Я дивлюсь у небеса.
На чиєму я порозі?
Чи врятує світ краса?
Вже кінець чи ще початок?
Скільки далі берегів?
Шепотіти чи кричати?
Добрі вісті чи лихі?
Гублячи себе в питаннях,
Я втрачаю всі крапки,
І вдихаю, мов востаннє
(І беру себе в лапки).
Вже на дно чи ще нагору?
Дайте знак. Спиніть війну.
Поверніть додому море,
Хай прокинеться від сну.
Гублячи останні крихти,
Я лишаюсь сам на сам
З тим, до кого вічно бігти,
Плисти, їхать по мостам.
Вже кінець чи ще початок?
В небі не злічить птахів.
Вже мовчать чи ще кричати?
Як спокутати гріхи?
Гублячи дітей у світі,
Повнім щастя і лайна,
Батько й мати - наче вбиті
Від прозрінь та від вина.
Я схиляюся в молитві,
П’ю отруту чи бальзам,
І крокую, мов по бритві…
І навік лишаюсь сам.
Сам
© Copyright: Виталий Орловский, 2015
Свидетельство о публикации №115111800735
Свидетельство о публикации №115111800735
Рецензии