108 -квантове-

І листя золоте, і світло незгасиме над ще зеленою вербою.
І ми з тобою золоті і незгасимі.
І Далай-Лама, сивий чоловік,
усміхнений, як Будда, нас навчає,
що всі релігії не варті краплі крові,
пролитої в жертовну чашу,
і сльози дитини,
яку придурок-батько щоденно бештає
за нерозв'язану задачу.

Я бачу все об'ємно, все одразу:
всі звуки, запахи,
ті дотики зіпрілої кори,
те шарудіння ховрашка  в соломі.
Ця кінестетика, кінестезія
то розширяє межі розуму,
то звужує до коми.
Пульсує Всесвіт-Cerebellum
і дві мигдалини
і шишечка одна.
І де те "я", і де ті межі?
Кого занесло цього разу в людській подобі
в цей куток ведмежий,
де обсипаються смереки
і відлітають журавлі та чаплі?

"Час плине" - яка ілюзія, який обман.
Тотальні зміни, плинність
всього і вся не потребують глядачів і хронікерів.
Ми входимо у цей потік лише позірно,
бо забуваємо, що бачити і чути
ми можемо лише хвилинні збурення,
суперпозиції безмірних коливань,
які за межами уявлення і розуміння.

Торкнися пальцем рота.
Ні пари з вуст!
Амінь!


© Copyright: Валентин Лученко, 2015