Осень
Крихітко, дівчинко-осінь,
І як це ти наробила?
Коли, золотава та млосна,
Набрала такої сили?
І вже почорніли дерева,
Їх листя – бентежні листи,
Що зверхньо, немов королева,
За вітром жбурляєш ти.
А він, поблажливо-мудрий,
Плекає і пестить ті дні,
Коли приносить від грудня
Цілунки його льодяні;
Коли і мої сподівання
У листопадній імлі
Зникають, як спомин кохання
На звиклій до всього землі.
11.11.2015
Свидетельство о публикации №115111704180
Девчушка-золотовласка, когда ж ты, осень, успела,
так странно перемениться, такой напитаться силой,
что с холодностью царицы, листву, что не облетела,
дрожащую и сухую, швыряешь на ветер стылый?
А ветер, седой и старый, весь памятью зим пропитан
и льдисты его касанья декабрьской любовью снежной.
Тогда и мои надежды, как листья, во тьму уносит…
Земля принимает осень, как тысячекратно прежде.
Ольга Новикова 2 30.10.2018 22:31 Заявить о нарушении
Татьяна Ильина-Шумкина 31.10.2018 14:23 Заявить о нарушении
Татьяна Ильина-Шумкина 31.10.2018 18:11 Заявить о нарушении