Ещё один эксперимент в переводе. Из Марго Метелецк

                Одно стихотворение Марго с "чересполосицей"
                разноязычных , но близкородственных строк,
                лёгким и нелёгким движением поэтической кисти
                превращается...
                превращается...
                превращается...
                в два  самостоятельных стихотворения

  МАРГО МЕТЕЛЕЦКАЯ
  Кленовые листки (http://www.stihi.ru/2009/07/25/2224)
-----------------------------------------


Кленовые листки впечатались в асфальт,
Осіння каламуть запінилась у серці …
Наверно, изменил мне мой всегдашний фарт :
На місці буйних вод – лиш висохлі озерця…

На месте буйных рощ – лишь царствуют пеньки,
Завбачливі птахи сховалися у вирій…
Дни радости моей, как звезды, далеки,
А може й далі зір, якщо по правді щирій…

А может циркуль мой зачем-то невпопад
Неквапно восени накреслює орбіту,
Вмещая в очертанья этот листопад,
Замружену печаль і вітрами оббиту

Таинственную дверь в незримости души,
У сокровенний рай дверцята потаємні –
И этот дивный мир ничто не сокрушит –
Ні сум, ні самота, ні думи неприємні…

    
******************************************

         ПЕРЕВОДЫ  КС

1.
Кленовые листки впечатались в асфальт,
И осень пенится тоской на сердце, плачет...
Наверно, изменил мне мой всегдашний фарт :
На месте буйных вод – озёра луж стоячих ...

На месте буйных рощ – лишь царствуют пеньки,
Практичные летят на юг - вон птичьи стаи...
Дни радости моей, как звезды, далеки,
А может, дальше звёзд... И верно, ещё далее...

А может, циркуль мой зачем-то невпопад
Неспешно осени определил орбиту,
Вмещая в очертанья этот листопад
И скрытую печаль... Но ветрами обита

Таинственная дверь в незримости души,
Где в сокровенный рай есть входы потайные .
И этот дивный мир ничто не сокрушит –
Ни грусть, ни одиночество, ни думы злые...

***

2.
Кленовії листки врізалися в асфальт,
Осіння каламуть запінилась у серці …
Напевно , зрадив знов мені колишній фарт:
На місці буйних вод – лиш висохлі озерця…

Буяли де гаї - царюють лиш пеньки...
Завбачливі птахи сховалися у вирій…
Дні радості моїй, як зірки, да-ле-кі,
А може й далі зір, якщо по правді щирій…

А може циркуль мій навіщось i невлад
Неквапно восени накреслює орбіту,
Вміщаючи в малюнок раннiй листопад,
Замружену печаль і вітрами оббитий

Таємний лабіринт в незримості душі,
У сокровенний рай дверцята потаємні –
І цей чудовий світ нiчому не скрушить –
Геть сум, і самота, і думи неприємні…