…вкрала вчорашнє (ніч-циганка),
видурила на світанку мрію…
вовком виє місяць на одинокі зорі…
невже для того, щоби вчути знову поклик –
залишила жити почуття,
мучитись щоночі підсвідомо думками…
укутала безмовною темрявою
стомлену безкрилим безсонням надію…
про всяк випадок розкладаючи карти,
щоб не покликала доля
змахом крил Любові...
ніч холодними очима зазирає у пустку неба,
аби бодай не повернулося щастя,
втрачене під чарами забуття…
у безсоння...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115111701730
Свидетельство о публикации №115111701730
Рецензии
