Чекання!
Сумує Київ – нема «ЙОЛКИ».
Лиш від шприців валялись голки,
І, легітимний, шкода, втік.
Війна трива не перший рік…
Заївся Київ шоколадом…
«Шен-Ро – продам, бо буду гадом»
Діла ідуть у інший бік.
Вже знову й точно все у сміття:
Слова, папір, піар й сльоза…
Тече з очей без макіяжу,
Бушлат з вітрин… «не для продажу»
А сиротина пише батьку…
Листа. І Бог чека на каяття.
Чекають всі на рік Новий,
Бо цей, дожити в страсі – скрутно.
Теракт з Парижу й в Львові чутно…
«Сидів би в хаті ти старий»!
Та й хату, зараз, - розкіш мати…
Вода у студні… й та, - народна…
Лиш рідна мова в нас не модна…
Вже більш нема чого й продати.
P.S. бідняцький люд та депутати
Поет ХХ сторіччя 16 листопада 2015 рік с. Торгановичі
Свидетельство о публикации №115111605855