Осінь...
А може, це весна?
Дощі шумлять шумливо-сині,
Осене, смутком ти рясна...
Але в мені весна донині.
І на душі така прозорість,
Така краса, така блакить!
Сідай і слухай: загадковість
Далеким спомином дзвенить...
Так урочисто і цікаво!
Життя як пам’ять забуття,
Згадка забутого яскрава,
Вічне шукання навмання.
Минуле пахне так майбутнім,
Що час спинився і мовчить...
Прекрасна, радісна, могутня
Живе в мені весняна мить.
16.11.15
Весняна мить
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115111603262
Свидетельство о публикации №115111603262
Рецензии